ІСТОМІНА ЖАННА
психолог
гештальт-підхід

Сором - це почуття, яке виникає у людини, коли вона відчуває що її дії, висловлювання або поведінка не відповідають прийнятним соціальним нормам, цінностям чи очікуванням.

Сором може супроводжуватись усвідомленням власних помилок, бажанням уникнути уваги, приховати свої недоліки або відчуттям недосконалості. З соромом тісно пов'язані такі поняття як гордість і провина, а також в нього є різні ступені інтенсивності (замішання, поверхневий сором та безчестя або ганьба).

Сама емоція сорому неможлива без присутності іншого (свідка). Людина відчуває себе неприємно і боїться оцінки оточуючих. Це може призвести до утримання від висловлювання своїх думок або вчинків, а також до відчуття неповноцінності або низької самооцінки. Виникають самокритичні думки, перекручене сприйняття ситуацій та перебільшена оцінка власних помилок. Розуміння того, що сором є загальнолюдським досвідом, може зменшити самокритику та зберегти свою самооцінку.

Психолог допомагає:

-  виявити ситуації, що викликають почуття сорому

-  дослідити їх сенс і контекст в реальному контакті

- відкрити нові способи вирішення ситуацій, які викликають сором

- підтримати клієнта у процесі прийняття себе та свого сорому, збагатити внутрішній світ, розкрити свою унікальність та навчитися відчувати себе більш цінним та прийнятим.

Відраза - це емоція, яка викликає сильне негативне відчуття або огиду до чогось чи когось, яке ми сприймаємо як неприйнятне або шкідливе. Це може бути відповіддю на різні стимули, включаючи неприємні смаки, запахи, поведінку, ідеї, людей або місця.

Це почуття виникло як механізм захисту, що допомагає нам уникати потенційно шкідливих речей або ситуацій, відкидаючи або уникаючи їх.

Відраза може бути проста і пряма (як відповідь на неприємний запах або смак), або складна і відносна (як відповідь на моральне порушення).

У всіх випадках відраза викликає бажання відсторонитися від об'єкту або ситуації, що викликає відразу. Однак, незважаючи на її корисність як механізму захисту, надмірна або неконтрольована відраза може призвести до проблем.

Занадто сильна відраза може обмежувати наш життєвий досвід і призвести до уникнення чудових місць або гарних та важливих для нас людей.

Психолог допомагає клієнту:

 - виявити та виразити свою відразу (описати відчуття та думки), дослідити ситуації, об'єкти або особистостей, які викликають відразу, та інтегрувати нове розуміння і переживання відрази в життя клієнта

 - знайти більш конструктивні способи відповіді на ситуації та баланс між прийняттям і відстанню від об'єктів або ситуацій, що викликають відразу

Злість - це емоція або почуття, яке виникає, коли людина відчуває обурення, гнів або роздратування внаслідок спричиненої несправедливості, образи, обмежень або порушення кордонів.

Злість може бути реакцією на дії інших людей, невдачі, невідповідність очікувань або загальну негативну ситуацію.

Злість може варіюватися від легкого роздратування до інтенсивного гніву або люті. Злість часто пов'язана з переконанням, що вас ображено, використано, або поставлено в неприємні умови. Вона може супроводжуватися думками про помсту та прагненням змінити ситуацію.

Злість може вести до агресивної поведінки, такої як вербальні або фізичні атаки, або до пасивної агресії, як-то ігнорування або уникнення.

Втім, злість також може бути виражена конструктивним способом, через асертивне висловлювання власних потреб і кордонів.

Злість викликає різні фізичні симптоми, включаючи збільшення частоти серцевих скорочень, підвищення кров'яного тиску, напруження м'язів, підвищення енергії. Важливо пам'ятати, що злість є нормальною та здоровою частиною людського досвіду. Вона допомагає визначити, коли наші кордони порушено, і може мотивувати нас до дії, щоб виправити несправедливість. Однак, коли злість стає хронічною, вона призводить до проблем у відносинах, здоров'ї та загальному благополуччі.

Психолог допомагає клієнту:

 - виявити, визнати та виразити злість через мову, жести, рухи. Це дозволяє безпосередньо відчути свою злість, а не лише говорити про неї

 - дослідити  джерела злості (ситуації, людей або події, які викликають злість; розуміння переконань або цінностей, які стоять за цією злістю; виявлення ранніх досвідів, які можуть впливати на теперішню реакцію клієнта на злість)

 - привносити у своє життя конструктивні способи вираження злості (асертивне комунікування, встановлення кордонів, робота з тілом).

Радість - це емоція або почуття, яке виникає, коли людина відчуває задоволення, вдячність або щастя. Радість супроводжує досягнення цілей, приємні події, позитивні взаємини з іншими людьми. Вона може бути виразна (отримання хорошої новини) або більш тиха і тривала (глибока радість від задоволення життям). Радість може виражатися через різні форми поведінки (сміх, усмішки, енергійні рухи, позитивні соціальні взаємодії) та спонукає людину поділитися нею з іншими.

Радість впливає на фізіологічні процеси, включаючи релаксацію м'язів, зниження стресу, збільшення енергії та активізацію позитивних нейрохімічних процесів в організмі (вироблення "гормонів щастя -  "дофаміну, серотоніну, окситоцину та ендорфінів). Визнання та вираження радості важливі для психологічного благополуччя та більшого задоволення  життям.

Психолог допомагає клієнту:

- усвідомити і визнати свою радість (пошук того, що викликає радість та прийняття  радості, коли вона виникає

- маленькими кроками інтегрувати відчуття радості в більш широкий контекст свого життя

- зрозуміти як радість впливає на взаємовідносини, самооцінку та загальне бачення світу клієнта

- у пошуку способів принести більше радості в своє життя, будь то через зміну обставин, зміну переконань або через вивчення нових способів виразу радості).

Любов - це почуття глибокої, позитивно та емоційно насиченої взаємодії між людьми. Воно виникає, коли ми відчуваємо зв'язок, турботу та прихильність до іншої людини.

Почуття любові супроводжується позитивними емоціями, такими як щастя, блаженство та спокій. На тілесному рівні любов викликає такі фізіологічні реакції як, прискорений пульс, підвищення температури тіла, посилене виділення ендорфінів, які сприяють відчуттю щастя та добробуту.

Любов впливає  на когнітивні процеси, допомагаючи нам бачити позитивні якості та потенціал іншої людини. Воно може змінювати наше сприйняття та розуміння світу, надаючи новий ракурс нашим інтерпретаціям. Почуття любові впливає на наші соціальні зв'язки, сприяє створенню теплих та довірливих стосунків, розвиває взаєморозуміння та емпатію, підтримує гармонію в сімейних та дружніх відносинах.

Психолог допомагає клієнту:

 - усвідомити та висловити своє почуття любові, як до інших людей, так і до себе

 - зрозуміти динаміку взаємодії з іншими людьми, що допомагає розкрити свої патерни поведінки та комунікації, які можуть впливати на відносини

 - розвити навички вираження інтимності та встановлення особистих кордонів

 - навчитися отримувати та надавати  підтримку у стосунках. Це допомагає вибудовувати гармонійні  взаємовідносини з собою та оточуючими.

Провина - це почуття, яке виникає коли ми відчуваємо, що порушили моральні, етичні або особисті стандарти, а також вчинили щось, що завдало шкоди іншим людям або нам самим. Людина, яка відчуває провину, може мати негативні переконання про себе, розуміти свої дії як неприйнятні або негідні, перебільшувати свою відповідальність та вважати себе винуватою у всьому, навіть за те, що виходить за межі її контролю.

Почуття провини є частиною нормальної людської емоційної відповіді та відіграє важливу роль у соціальній взаємодії, спонукаючи відповідати за свої дії та виправляти свої помилки, коли ми відчуваємо що порушили власні цінності або очікування інших.

Провина виступає в якості морального регулятора для підтримки норм просоціальної поведінки та приймає участь у формуванні самовідношення.

Провина в порівнянні з соромом відноситься до дії, яку вчинила людина, а не до особистості в цілому. Тому провина може бути пережита та асимільована за допомогою прощення та покаяння.

Психолог допомагає клієнту:

 - визнати та прийняти своє почуття провини без осуду та самокритики, тим самим надаючи простір для самоосмислення та більш здорових способів взаємодії з провиною

 - підтримати  у процесі вибачення собі або іншим людям

 - розвивати нові шляхи компенсації провини та механізми, які допоможуть уникнути подібних ситуацій у майбутньому

Страх - це емоція, яка виникає як відповідь на загрозу, небезпеку або невизначеність. Це потужний і часто автоматичний відгук, який є природною реакцією організму на небезпеку, і має за мету забезпечити наше виживання і захист. Емоційно страх відчувається як тривога, занепокоєння або напруження, та включає в себе думки, уявлення та оцінки, які пов'язані з почуттям загрози або небезпеки.

Страх є еволюційно обумовленою реакцією, яка допомагає людям вижити в загрозливих ситуаціях, стимулюючи до дії - "битись або бігти". Однак, коли страх стає хронічним, неконтрольованим або непропорційним до реальної загрози, він може перетворитися на проблеми, такі як тривожний розлад, фобії та панічні атаки.

Важливо відпустити бажання уникати або приховувати страх, а замість цього дозволити собі відчути його. Прийняття страху допомагає зменшити боротьбу з ним і відкриває можливість розуміти, що страх є природною реакцією і не вказує на слабкість або неприйнятність.

Психолог допомагає клієнту:

 - підвищити обізнаність про власні відчуття, думки та поведінку, пов'язані зі страхом

 - зрозуміти причини і походження страху, що включає дослідження минулого травматичного досвіду,  негативних переконань чи шаблонів, що підтримують страх

 - подивитись на свій страх, як на сигнал, що потребує уваги, замість того, щоб бачити його як щось, чого варто уникати або боятися

 - розвивати нові, більш здорові та продуктивні способи реагування на ситуації, що викликають страх

Образа - це емоційний відгук на дії або слова , які людина сприймає як ворожі, несправедливі або зневажливі. Образа може супроводжуватися різними емоціями, такими як гнів, смуток, розчарування, відчуття відторгнення або зневаги.

Це почуття може бути глибоким та інтенсивним, якщо людина вважає, що її особистість, цінності або права були порушені.

Образа часто повязана з переконанням, що інша людина ображає або зневажає її. Це викликає думки про власні недоліки, недооціненість або  безпорадність. Реакція на образу включає в себе уникнення образника, ворожу або оборонну поведінку, прагнення до відповіді в той же спосіб, або навіть жагу до помсти. Важливо пам'ятати, що образа - це суб'єктивне почуття, яке може варіюватися в залежності від особистих цінностей, вірувань, культури та минулого досвіду людини.

Психолог допомагає:

 - визначити, які кордони були порушені або неуважно перетнуті, що спричинило почуття образи. Розуміння власних особистих кордонів і важливість їх збереження сприяє подоланню образи

 - привласнити свої цінності, потреби та внутрішню стійкість. Це підтримує самоцінність,  здорове самовизначення та усвідомлення своїх сильних сторін

 - виразити свої потреби та очікування стосовно справедливості, поваги і відновлення взаємовідносин після образи. Це можливо зробити за допомогою  чіткого комунікування про свої кордони, запитів на виправлення та налагодження зв'язку з іншою стороною. Перехід від образи до прощення може бути важким, але допомагає відродити здорові взаємовідносини.

Безсилля - це комплексне почуття, яке виникає, коли людина відчуває відсутність контролю, впевненості у своїх здібностях або можливості вплинути на події. Безсилля може викликати емоції страху, злості, сорому, безнадії, оскільки людина відчуває втрату контролю над ситуацією (її рішення не мають значення, немає здатності впливати на оточуючий світ).

Фізіологічно це проявляється у вигляді втоми, важкості в тілі, напрузі. Людина відчуває себе незначною, непримітною, відстороненою від соціальних зв'язків або неспроможною отримати підтримку та допомогу від оточуючих. Це призводить до віддаленості від соціуму та самотності.

Психолог допомагає:

- виявляти джерела, що викликають почуття безсилля, розкриваючи патерни поведінки, переконання та досвід, що обмежують вплив та контроль над життям

-  розвивати самостійність та саморегуляцію, щоб клієнт навчався визначати свої потреби, встановлювати кордони та брати відповідальність за свої вибори

- створити сприятливі та підтримуючі терапевтичні відносини, які базуються на повазі, розсудливості, прямоті, простоті та емпатії, щоб клієнт безпечно досліджував та експериментував зі змінами, розробляв нові стратегії своїх подальших дій, відновлював ресурс і перебудовував відношення до ситуації.

Вдячність - це почуття, яке виникає, коли ми відчуваємо подяку та визнання за отримані блага, допомогу, любов та доброту. Вдячність супроводжується позитивними емоціями, такими як радість, щастя, благополуччя та задоволення, підкреслюючи зв'язок з іншими людьми.

Вдячність допомагає нам оцінювати та розуміти вартість отриманого, змінювати наше сприйняття та розуміння світу, сприяє зміцненню стосунків, підтримує взаємну повагу. Почуття вдячності може мати глибший, духовний аспект. Воно може підкреслювати відчуття зв'язку з універсальною силою, природою або вищим розумом та надихати на роздуми про життя, цінності та значущість речей, які ми маємо.

Психолог допомагає клієнту:

 - усвідомити та виразити своє почуття вдячності. Це може включати розгляд досвіду, варіанти виразу вдячності та  завдання, які допоможуть клієнту зосередитись на позитивних аспектах життя та щоденному знаходженню причин для вдячності. Важливо прописувати кожен день хоча б три речі або моменти, за які клієнт вдячний своїм близьким, світу та собі самому

 - працювати  зі зміною негативних думок на позитивні, що також сприяє розвитку почуття вдячності. Клієнт навчається впізнавати, відловлювати негативні думки, та змінювати їх на позитивні (наприклад замість "ніхто не цінує мою працю" можна сказати "декілька людей виказали мені сьогодні свою підтримку").